Методична тема: «Формування правової компетентності на уроках правознавства» 

Моє кредо в роботі:

«Педагогічна майстерність та авторитет викладача – складові успіху»

Що таке компетентнісний підхід до навчання правознавства

Навчання – це діяльність учителя (викладання) й діяльність учнів (учіння). Методика навчання правознавства відповідає на такі практичні питання:

1) для чого навчати (які дидактичні цілі мають ставитись);

2) чого навчати (якими щодо поставлених цілей навчання мають бути оптимальний добір змісту і його структура);

3) як навчити (якими способами й методами ефективно здійснювати навчальну діяльність, досягати оптимальних результатів у освіті, вихованні й розвитку пізнавальних здібностей учнів).

Компетентнісний підхід до навчання правознавства передбачає зосередження учасників навчального процесу на результатах навчання – формуванні правової предметної компетентності учнів, що проявляється в когнітивній, діяльнісно-процесуальній та аксіологічній компетенціях. Він сприяє формуванню вмотивовано компетентної особистості, спроможної орієнтуватися в правових реаліях сучасного українського суспільства, розвитку здатності учнів діяти практично, застосовувати набуті правові знання, вміння, індивідуальний досвід дій у конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, урегульованих нормами права.

Компетентнісно орієнтована методика навчання учнів правознавства – це сукупність компетентнісно спрямованих цілей і завдань навчання правознавства, оптимальний для досягнення цих цілей відібраний і структурований зміст предмета, ефективні форми, методи і засоби опанування змісту, набір інструментів вимірювання рівнів сформованої правової предметної компетентності учнів.

Правова предметна компетентність є інтегрованою характеристикою (якістю) особистості, що охоплює правові знання (когнітивний компонент), правові вміння й позитивний соціально-правовий досвід у правовій сфері (діяльнісно-процесуальний компонент) та особистісно-ціннісне ставлення до правових явищ, процесів, подій (аксіологічний компонент).

Чому інтерактивне навчання правознавства   найефективніше  за компетентнісного підходу

Якщо метою навчання правознавства є формування правової предметної компетентності учнів, то найбільш адекватним цій меті та таким, що забезпечує її досягнення, є інтерактивне навчання.

Основна ознака інтерактивного навчання – багатостороння комунікація в процесі навчання, коли колективне виконання учнями пізнавального завдання відбувається через їхнє спілкування, що передбачає як участь у колективній діяльності кожного з учнів, так і колективно розподілену діяльність та колективно отриманий результат.

За інтерактивного навчання учень виступає не об’єктом, а суб’єктом навчання – активним учасником подій, власної освіти та розвитку. Вчитель не фокусує навчальний процес на собі. Він із носія готових знань перетворюється на організатора пізнавальної діяльності учнів та консультанта. Акцент у викладанні зміщується з монологічного способу подання інформації та передавання знань учителем із метою їх подальшого механічного відтворення учнями в сторону діалогу / полілогу для розвитку критичного мислення та комунікативних навичок школярів.

За інтерактивного навчання результати досягаються взаємними зусиллями учасників навчання, однак, тільки за умови, що учні беруть на себе відповідальність за них. Такі результати стають системним досвідом учнів, отриманим в процесі спільної активної діяльності, на основі якого формуються їхні знання, навички і ставлення, необхідні для ефективного набуття правової предметної компетентності.

Ефективне використання інтерактивних методів сприяє залученню до роботи на уроці практично всіх учнів та виробленню в них соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. Учні перебувають у постійному пошуку – вони отримують відповіді на запитання, знаходять нову інформацію для розв’язання проблеми, розмірковують разом над варіантами й способами виконання завдання. Це розвиває в них навички співпраці й ухвалення спільних рішень, комунікативні навички, навички ведення дискусії й формулювання аргументованих суджень і обґрунтованих висновків; підвищує рівень опанування аналізом, синтезом, узагальненням і абстрагуванням; сприяє розвитку вмінь виявляти різні погляди на правові проблеми, сприймати й оцінювати спектр думок щодо них, шукати й аналізувати різні джерела інформації правового змісту.

Учні вчаться формулювати, висловлювати та доводити власну думку, аргументувати й дискутувати, моделювати правові ситуації, збагачуючи власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації; навчаються слухати співрозмовника, поважати альтернативну думку, включатися в діалог, будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній; уникати конфліктів, розв’язувати їх та шукати компроміси; знаходити спільне розв’язання проблем.

Реалізація інтерактивного навчання вимагає створення певних психолого-педагогічних умов – багатостороннього типу комунікації; позитивної психологічної атмосфери на уроці; вироблення правил спільної роботи; формулювання спланованого очікуваного результату навчання; відбору інтерактивних методів і прийомів, що стимулюють процес пізнання, та розумових і навчальних умов і процедур, за допомогою яких досягаються заплановані результати.

Систематичне застосування інтерактивних методів на уроках правознавства дозволяє учням навчитися застосовувати набуті правові знання і вміння у житті, зрозуміти, що такі знання можуть стати у нагоді в професійній чи соціально-побутовій сфері, усвідомити, що правознавство як наука не існує саме по собі, а тісно пов’язана з життям і діяльністю людини.

Які інтерактивні методи можна застосовувати на уроках правознавства

Імітаційні та рольові ігри – це виконання учнями певних простих, відомих дій, що відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Результатом є швидке прийняття рішень та миттєвих реакцій. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення учнів, сприяють застосуванню на практиці вмінь, стимулюють прояви їхньої самостійності та творчих можливостей.

Наприклад, при вивченні тем «Що таке сім’я і шлюб» можна запропонувати учням зімітувати умови укладання шлюбу та умови, що перешкоджають вступу в шлюб; розглядаючи тему «Як громадяни беруть участь у житті демократичної держави», учні можуть організувати імітацію засідання міської (сільської, селищної) ради щодо вирішення нагального питання територіальної громади.

Спрощене судове слухання. При застосуванні на уроці імітації розгляду, наприклад, цивільної справи, в загальних рисах відтворюється чинна процедура:

1) виклад суддею суті справи;

2) надання слово стороні, яка подала позовну заяву (позивач) із аргументами щодо її задоволення (аргументи подає позивач чи його захисник); 

3) запитання до позивача судді та сторони, до якої звернуто позов (відповідача);

4) надання слова відповідачу (аргументи подає відповідач чи його захисник);

5) запитання до відповідача судді та позивача;   

6) постановлення суддею рішення;

7) оголошення суддею рішення суду.

Рольова гра має на меті визначення особистісного ставлення учнів до конкретної життєвої ситуації, набуття ними досвіду через гру й почуття. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями на уроках правознавства сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення учнів, виховує спроможність знаходити і розглядати альтернативні варіанти дій, уявляти себе в тій чи іншій соціальній ролі, співчувати іншим тощо. В ході рольової гри учасники розігрують у ролях визначену вчителем проблему або ситуацію.

Рольова гра потребує ретельної підготовки як учителя, так і учнів. Зокрема, вчитель спільно з учнями має скласти сценарій гри та розподілити ролі. Прикладом рольової гри може бути інсценізація працевлаштування неповнолітньої особи, в якій беруть участь «роботодавець», особа, яка «працевлаштовується», й спостерігачі.

Аналіз правової ситуації. При організації аналізу правової ситуації обов’язковими для обговорення учнями є такі моменти: факти (що відбулося, які факти є важливими, а які – другорядними); учасники ситуації (що про них відомо); проблема (інтереси сторін, суть конфлікту); положення законодавства, якими регулюється ситуація; питання, яке необхідно вирішити для розв’язання ситуації; аргументи на захист інтересів кожної із сторін ситуації; рішення (хто має розв’язувати ситуацію, яке рішення може бути прийняте, наслідки рішення); альтернативні способи розв’язання правової ситуації (якщо такі є).

Уявний мікрофон – метод, який надає можливість кожному учневі швидко і лаконічно, імітуючи «говоріння в мікрофон», висловлювати власну думку чи позицію. Наприклад, при вивченні теми «За якими правилами ми живемо?» на етапі узагальнення можна запропонувати учням таке запитання: «Яких соціальних норм ви дотримувались упродовж минулого тижня?»

Метод є ефективним методом на підсумковому етапі уроку, коли учні рефлектують із приводу того, що і як вони робили на уроці. Наприклад, можна запропонувати учням такі запитання: «Що я встиг / встигла зробити на уроці? Чого досяг / досягла? Що залишилося невирішеним? Що сподобалося найбільше? і т. д.

Навчаючи – вчуся – метод, що надає учням можливість брати участь у навчанні та передаванні своїх знань іншим учням. Наприклад, при вивченні теми «Що таке права і свободи людини» можна роздати учням кольорові картки з вказаними на них видами прав і свобод людини та запропонувати їм упродовж 2–3 хвилин прочитати й запам’ятати інформацію, що на них зазначена, а після витікання часу рухатися класним приміщенням і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Такий метод навчає учнів не лише запам’ятовувати й якомога ближче до першоджерела переказувати інформацію, а й вислуховувати свого співрозмовника та сприймати інформацію від нього.

Коло ідей – метод, ефективність якого полягає в можливості учнів висловити власну позицію чи презентувати результати роботи групи. Наприклад, при вивченні теми «Що таке кримінальна відповідальність і кримінальне покарання» учні висловлюють свої думки щодо особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб по черзі, доки не будуть вичерпані всі ідеї з цього питання.

Два – чотири – всі разом – метод, який допомагає через додавання думок знайти найоптимальніше розв’язання тої чи іншої правової проблеми. При застосуванні цього методу варіанти рішення обговорюють учнями спочатку в парах, далі – в четвірках, і, нарешті, в загальному колі. Наприклад, у темі «Право на освіту в Україні» на етапі вивчення нового матеріалу вчитель може поставити учням таке запитання: «Як на вашу думку, право на освіту є вашим правом чи обов’язком?».

Мозковий штурм є ефективним методом колективного обговорення, це колективний пошук рішень, який спонукає учнів проявляти свою уяву та творчість, що досягаються шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників обговорення й допомагає знаходити кілька рішень із конкретної теми (проблеми). Наприклад, при вивченні теми «Що таке злочин» можна запропонувати учням таке запитання: «Якими є основні причини підліткової злочинності в нашій державі (місті, районі)?» (запитання записується на дошці). Учасники мозкового штурму, думаючи над поставленою проблемою, висувають ідеї щодо її розв’язання. Записуються всі варіанти ідей доти, доки всі присутні не вважатимуть кількість достатньою чи поки всі ідеї не вичерпаються. Потім ідеї аналізуються, групуються й узагальнюються.

Займи позицію – метод, який допомагає виявити різні позиції учнів щодо певної проблеми або суперечливого питання. Його ефективність зумовлюється демонстрацією розмаїття поглядів на проблему, що обговорюється, та надання можливості учням усвідомити протилежні позиції з її розв’язання. Застосування цього методу навчає учнів слухати співрозмовника та аргументувати власну думку. Наприклад, при вивченні теми «Як держава захищає права дитини в сім’ї» можна поставити учням запитання «Чи повинна держава (через свої органи) втручатися в сімейне життя людини?». Далі слід розмістити в класному приміщенні аркуші з написами «Так, згоден/згодна», «Ні, не згоден / не згодна», «Це складне для мене питання» й запропонувати учням стати біля відповідного твердження залежно від їхньої думки. Учні в створеній групі обговорюють власну позицію й подають на загальне коло підготовлені аргументи. Після викладу різних думок вчитель запитує, чи є хтось із учнів, хто бажає змінити позицію й хоче перейти до іншої групи. Якщо такі учні є, вони мають аргументувати своє рішення. Далі вчитель підбиває підсумки, а учні називають найбільш переконливі аргументи своєї (чи іншої) групи.

Прес-метод є ефективним при обговоренні суперечливих питань, при проведенні вправ, де учень має посісти визначену позицію щодо обговорюваної правової проблеми. Метод надає учням можливість виробити аргументи, висловити думку з дискусійного питання, сформулювати власну думку в чіткій і стислій формі. Алгоритм методу включає такі етапи:

1) висловлення думки, позиції (я вважаю, що …);

2) обґрунтування думки, позиції, наведення причини появи цієї думки, тобто того, на чому ґрунтується думка, позиція  (… тому, що …);

3) ілюстрація думки, позиції прикладами – наведення фактів, що демонструють докази й підсилюють думку, позицію (…, наприклад, …);

4) формулювання висновків – узагальнення думки, що необхідно робити; заклик прийняти думку, позицію (… тому, таким чином, отже …).

Перед застосуванням прес-методу вчитель має навести приклади до кожного з його етапів, а потім запропонувати учням за бажанням спробувати застосувати цей метод до будь-якої правової проблеми за їхнім вибором. Після того, як учитель упевниться в тому, що учні опанували алгоритмом прес-методу, можна його застосовувати на уроках правознавства. При цьому вчитель може адаптувати етапи методу, пропонуючи учням наводити кілька варіантів своїх думок чи прикладів.

Як організувати роботу учнів із юридичними документами

Організація навчання учнів правознавства як основ юридичної науки має обов’язково включати роботу з джерелами права та юридичними документами. Це допомагає учням сформулювати ті чи інші юридичні поняття (юридичні дефініції містяться в положеннях нормативних актів), розвиває їхні вміння знаходити, аналізувати інформацію правового змісту та застосовувати її для аналізу певної ситуації, що має правовий контекст.

Учителю слід дотримуватися певної послідовності формування в учнів навичок такої навчальної діяльності, а саме:

1) надання вчителем зразків аналізу фрагменту нормативно-правового акту чи написання юридичного документу;

2) самостійна робота учнів із аналізу правового джерела чи зразку юридичного документу при керуванні вчителем;

3) самосійне опрацювання джерела права / створення юридичного документу учнями на уроці чи вдома.

Алгоритмізація дій учнів із аналізу джерел права передбачає також серію запитань, поставлених, наприклад, до фрагменту нормативно-правового акту на кшталт: «Про яке/які поняття йдеться у наведеному фрагменті положення законодавства?», «Що означає це/ці поняття?», «Якими прикладами можна проілюструвати назване/названі поняття?» тощо.

На уроках правознавства слід використовувати не суцільні тексти законів чи підзаконних актів, а лише їх фрагменти (наприклад, окремі статті закону для аналізу правової ситуації). Якщо мова йде про складання учнями юридичного документу (заяви, скарги, претензії), то вчителю варто надати учням відповідні зразки.

Ефективним способом роботи учнів із джерелами права є пошук відповідного джерела в Інтернеті й опрацювання за завданням учителя окремих його статей. Наприклад, таке завдання: на Інтернет сайтах знайдіть інформацію щодо діяльності органу місцевого самоврядування нашої територіальної громади й коротко запишіть, з яких місцевих проблем були ухвалені рішення в останній тиждень.

Робота учнів із юридичними документами може застосовуватися як на уроці, так і в ході виконання ними домашнього завдання.

Як формувати понятійний апарат учнів на уроках правознавства

Поняття – це «ядро», навколо якого формуються наукові знання. Особливостями юриспруденції як соціогуманітарної науки є наявність значного теоретичного матеріалу, а значить і понять як його структурних одиниць.

Роль і значення правових понять опосередковуються тим, що вони є осередком юридичних знань; результатом узагальнення найважливіших ознак явищ, відбитих у праві, результатом пізнання шляхом проникнення в глибину явища, його сутність.

Структура теоретичного компонента навчального правознавчого матеріалу охоплює категорії, правові поняття, терміни, судження, умовиводи, закономірності, причиново-наслідкові та інші зв’язки, тенденції. При цьому основними у цій структурі є поняття – лише оперуючи ними, можна робити, висновки, узагальнення, встановлювати закономірності та зв’язки, аналізувати теорії і концепції.

Державний стандарт передбачає обов’язкове знання учнями понять і термінів у межах навчального предмета – мінімуму знань, що зобов’язані засвоїти школярі. Сформоване поняття є фундаментом будь-якого нового знання. Правильно сформований понятійний апарат учня з предмета обумовлює його здатність до застосування знань і формування предметних умінь. Опанування учнями юридичними поняттями є основою для глибоко усвідомлення ними життєвого, реального змісту права, яке втілює справедливість, викристалізувану в законі.

Правові поняття не є незмінними – вони постійно розвиваються, коректуються, наповнюються новим змістом. Багато правових понять закріплюються в положеннях законодавства, що пояснюється суто практичними потребами правового регулювання суспільних відносин.

Вміння формулювати правові поняття – це найбільш поширене правове вміння, без якого не відбувається вивчення жодної теми з правознавства. Прийомами формування понять є наведення прикладів зі сфери застосування поняття, прийом характеризування, визначення поняття через розкриття змісту та обсягу поняття, порівняння тощо.

Робота учнів над формуванням понятійного апарату навчає їх прийомам навчальної (складати план, конспекти, тези) та розумової діяльності (аналізувати, узагальнювати, конкретизувати, доводити); переносу прийомів розумової діяльності в нову ситуацію (наприклад, у роботу з новим джерелом інформації); готує учнів до усвідомлення навчального матеріалу й практичного застосування знань у життєвих ситуаціях.

У формуванні понять виокремлюють три рівні: 1) засвоєння інформації (відповідь на питання «що таке»); 2) застосування понять у типовій ситуації; 3) творче застосування знань у новій навчальній діяльності. Опанувати поняттям – це знати його зміст, обсяг, зв’язки і відносини з іншими поняттями й уміти застосовувати в навчальному пізнанні. Встановлення відносин між поняттями, здійснюване в процесі пізнання і навчання, відбувається за допомогою визначення, узагальнення, систематизації та порівняння.

/продовженя у файлі//dosvid_2019.noext